| Вітальня селянської праці
У
хліборобській професії, як і в будь - якій іншій, є свої ентузіасти,
люди, які з благоговінням тримають у руках хлібину, спечену з нового
врожаю.
У
селі добре відомі славні хліборобські роди. І хоч часи змінилися, але
віками набутий досвід не повинен зникнути, як не можуть стертися з
пам'яті імена людей, які своє життя присвятили цій найпрекраснішій
професії.
Так
виник задум створення Вітальні селянської праці. Затишком, спокоєм,
хлібом просякнуте повітря вітальні. Експонати розповідають про шлях,
який пройшли хлібороби села до нинішнього дня:
 „Історія походження хліба", „З уст народу",
„Шляхами реформування",
„Нові господарі землі",
„Закохані у хліборобську працю"
(фотографії, розповіді про знаме
нитих хліборобів села).
„Народжені в любові до землі"
(розповіді про відомих сьогодні в
селі та за його межами садівників,
городників), „Серце віддаю квітам"
(розповідь про відомого в Україні
практика – селекціонера
В.М. Каньовського),
„Завтрашні горизонти", „Майбутнім хліборобам"
У кожному селі є народні умільці, майстри своєї справи. Про них розповідають буклети:
„Зелене розмаїття Кугаєвець", „Хліб - совість наша, „Моя Україна - колиска єдина",
„І гаптують рушники червоними і чорними нитками, „Ті, що плекають сонця ,
„На хресті голодомору", „Енциклопедія сільського життя (2 частини).
Педагогічний
колектив переконаний, що матеріали, зібрані у вітальні, сприятимуть
розвитку духовності, становленню моральних орієнтирів школярів,
виховуватимуть почуття особистої гідності і гордості за свій
хліборобський рід.
Тут живуть таланти
В галереї розміщені полотна В.Г.Мостіпаки, В.П. Галака, П.І. Трача, В.М.Каньовського. Майстри малювали і малюють світ, в якому живуть, - подільські краєвиди, натюрморти, квіти, портрети односельчан. Всі їхні полотна просякнуті чистотою, несподіваністю побаченого і створеного, їхні композиції виразні, деколи яскраво - декоративні. Прикладом наслідування майстрів є маловідомі нині для шанувальників народних самородків, але перспективні варті того, щоб повноправно увійти в їхні ряди. Це молоде пагіння художників: Шпак А.В., Похно І.В. Їхні картини також знаходяться в нашій картинній галереї.
Людсьиття - це вічне прагнення краси. Рано чи пізно, через роки чи століття
- талант знаходить стежку до наших сердець. А по - іншому і не може бути ,бо не хлібом єдиним живе людина.
Царина митця
 Поверненню
втраченого, збереженню моральних, естетичних надбань народу, здатних
формувати національну самосвідомість особистості, значною мірою сприяє
відродження національної культури, звернення до народної художньої
творчості. Саме
це стало поштовхом для створення мистецької вітальні Володимира
Григоровича Мостіпаки - нашого односельця, самодіяльного художника,
скульптора, поета, самобутнього подільського митця. Коротким було його життя, але добрий, вагомий слід залишив він на рідній землі: близько 130 художніх полотен, 30 скульптурних робіт, літературні твори, вироби з дерева. Сільський Майстер не був художником - професіоналом, та майже 30 років він знаходив задоволення в наполегливій праці в Царині мистецтва. Живопис стазсенсом його життя - життя духовно багатого і повноцінного, наповненого радістю творчості. Володимир Мостіпака був лауреатом II Всесоюзного фестивалю народної творчості у Києві (1967р.), учасником міжнародної виставки самодіяльного мистецтва
в Болгарії, неодноразовим переможцем І обласних конкурсів декоративно -
прикладного мистецтва. Окремі полотна написані на високому професійному
рівні.
У мистецькій вітальні розміщено 27 картин, написаних олією, 6 акварелей, графіка, вироби з дерева.
Вітальня складається з трьох розділів. У першому - відомості про основні віхи життя і творчості В. Мостіпаки, автопортрет;
У другому - натюрморти, портрети, пейзажна лірика.
Третій розділ представлений акварельними полотнами, графікою, поетичними творами. |
Значна частина творчого доробку художника знаходиться в рідних, друзяхмитця.
Володимир Мостіпака щедро дарував свої полотна односельцям.
У 2003 р. вийшла з друку книга „Творець дивосвіту". Життєвий і творчий шлях Володимира Мостіпаки.
Цікавість учнів до творчої спадщини знаменитого кугаївчанина велика.
Частими гостями школи є школярі з інших шкіл району.
Шкільна берегиня
Уміти берегти – настійне веління часу.
 По
тому, як ми будемо оберігати свої кращі традиції минулого, наступні
покоління не тільки оцінюватимуть нас, але й збережуть наші сьогоднішні
набутки, які згодом також стануть традиціями.
Створюючи в школі «Берегиню», ми керували саме цими принципами. Умовно музейні експонати можна згрупувати за розділами: „Вишивка", „Одяг", „Посуд", „Речі хатнього вжитку". „Ремесла". По ниточці, по крупинці протягом років збирали школярі експонати музею. Сьогодні
милує око виставка давнього одягу: тут і домоткані жіночі плахти,
спідниці, запаски, блузки, зразки чоловічого та дитячого одягу. Всі
ці прекрасні речі виготовлені на ручному ткацькому верстаті, шиті і
мережані вмілими жіночими руками. Вишуканості інтер'єру додають
саморобні вишивані скатертини, доріжки, рядна. Якщо говорити про
історичну цінність одягу, то слід зауважити, що окремим виробам більше
століття. Зберігаються в музеї і зразки домотканого полотна, прядива.
Не
менше вражає і зібраний посуд. Тут різного роду глечики, двійнята,
друшляки, сосуди – термоси, ложки, миски. Окрасою музею є миска ручної
роботи, виготовлена з глини і прикрашена незатійливим малюнком.
Окремо слід сказати про речі домашнього вжитку, які представлені у великій кількості. Це і нецки для замішування тіста, магільниці для прання і прасування одягу, лопати, граблі дерев'яні, юрки, кушки для зав'язування снопів, копистки, ступки, маснички і т.д. Є тут і знаменита терлиця, на якій сіпали коноплі. І перші каганці, праски, волосяні щітки, праники. Всі ці речі давно стали історією. Діти з великою цікавістю розглядають їх, запам'ятовують їх призначення. Частини ткацького верстата, прялка, займають почесне місце в музеї.
Милує
око і українська вишивка, представлена рушниками, серветками,
скатертинами. До всього цього ще слід додати давні ікони, селянський
пліт з мальвами і соняшником, вмілу руку художника – оформлювача Трача
Петра Івановича, і ви побували в Кугаєвецькій «Берегині».
Шевченкова світлиця  Завітайте в світлицю Шевченка.Зупиніться на хвильку, будь ласка,
Озирніться довкола себе,
Ви потрапили далеко не в казку.
Перед вами наш геній - Шевченко.
Усміхається гордо з портрета.
І вустами слова промовляє,
Слова волі, борця і поета:
„З домовини, довіку рани мої,
Над владиками світу встаю.
І до вас промовляю: сини мої,
Не проспіть Україну свою".
Дух захоплює... Чи не так?
Та це лише початок.
Повернемось з вами знову
До наших нотаток.
Прошу Вас, зверніть увагу
На важливість цього стенда.
Бо на ньому - життя літопис
Геніального поета.
Чорним по білому. Факти. Життя.
Дитинство. Юність. Зрілість.
Сутність усього його буття,
І найголовніше кредо - вірність.
Переводимо погляд на іншу стіну.
І потрапляємо на побачення.
З героями творів гордого митця.
Це ж має велике значення.
Заплющте очі на хвилину,
І перед Вами враз постануть
Петрусь, Оксана, Катерина,
І Ваші сумніви розтануть.
А долі величні герої
Шевченкового пензля зоряний слід.
Бо він художній дар від Бога
Узяв і шліфував, й беріг.
Але найважливішим для нас у світлиці,
Є схема подорожі нашим краєм,
Шевченко ж був на нашому Поділлі,
І захопився піснями і цвіту розмаєм.
От і все. Підходить до завершення
Паша заочна мандрівка.
Та Шевченка геній живе поміж нас,
І тут у світлиці його маленька домівка.
Берімо ж в руки „Кобзаря",
Перед співцем чоло схилімо.
Іде він світом - порадіймо -
За океани і моря.
А Україна, як зоря,
В народів колі вольнім сяє.
Планета не сліпа - читає
Пророчі думи Кобзаря.
|